олівера твіста
Здавна турбота про бідних, сиріт, немічних, самотніх старих була в Англії справою церкви й релігійної громади. Із запровадженням нового закону й без того куца парафіяльна благодійність перетворилася на глум над самою ідеєю милосердя. Притулок для бідняків, робітний дім у більшості парафій перетворився на справжню в’язницю, на місце невимовних страждань. Найтяжчою в цих умовах була доля дітей. Утім, щоб звільнити парафію від зайвого клопоту і витрат, зацікавлена й жорстока доглядачка «дитячої ферми» місіс Менн і тупий служака, парафіяльний сторож Бамбл, і шановані члени опікунської ради, які готові були передати Олівера садистові-сажотрусу, що замучив уже не одну дитину.
Моторошні сцени перебування малого Олівера в робітничому домі Діккенс супроводжує авторським коментарем, головна інтонація якого — вбивчий сарказм та іронія.
Був дуже забобонною людиною. До всього торкався тричі - на удачу. Вважав п'ятницю своїм щасливим днем, а в день виходу останньої частини чергового роману неодмінно їхав з Лондона.
Кожне слово письменника, перш ніж перейти на папір, спочатку ним виразно чулося, а персонажі постійно перебували поруч і спілкувалися з ним.
Плекав дивну прихильність до паризького моргу, де міг проводити цілі дні безперервно, захоплений видом невпізнаних рештків.
Письменник назвав головного негідника з роману "Олівер Твіст" Фейгін - точно так, як звали його найкращого друга, Боба Фейгіна.
Кожні 50 рядків написаного Діккенс запивав ковтком гарячої води.
Завжди спав головою на північ. Також він сідав обличчям на північ, коли писав свої великі твори.
Самотність дитини у жорстокому світі. У романі порушено ряд важливих проблем: становлення особистості (історія молодої людини); показ страшних умов життя мешканців «робітничих домів», зокрема трагедії дітей; зображення лондонського «дна», злочинного світу (побут злодіїв, їхні жорстокі та аморальні закони).
На тлі цих складних проблем автор утвердив ідею добра і справедливості, висвітлив віру у краще майбутнє. Важливою особливістю композиції та стилю роману стали численні авторські коментарі та роздуми про сучасне автору життя, діючі закони, місце і ролі дитини у жорстокому світі. Вони мали різне стилістичне забарвлення і містили гумористичні, іронічні, а то й саркастичні елементи.
Чарльз Діккенс майстерно використав засіб «контрастного монтажу» (несподіване чергування сцен і швидка зміна часу та місця дії), а також лірико-гуманістичну тональність, щонайбільшою мірою відповідала його задуму.
" Я вирішив, що якщо мій світ не може бути вашим, я зроблю ваш світ своїм..."
Олівер Твіст
ще й в додаток - короткометражний музичний фільм !
Запасайтесь попкорном і часом! Буде весело. Обіцяємо!
